Вийшла монографія «Соціально-психологічні детермінанти виникнення бойового стресу у військовослужбовців – учасників антитерористичної операції»

Вперше в історії розвитку спільної наукової діяльності між Національним університетом цивільного захисту України та Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба вийшла друком колективна монографія «Соціально-психологічні детермінанти виникнення бойового стресу у військовослужбовців – учасників антитерористичної операції».

Вже само найменування говорить про спрямованість даної наукової праці.

Нагадаємо, що згідно з Указом Президента № 405/2014 від 13.04.2014 року (був опублікований 14 квітня 2014 року)  було введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оброни про початок проведення антитерористичної операції (АТО). За цей період Україна провела 6 хвиль мобілізації, за результатами яких у ряди Збройних Сил було призвано 210 тисяч військовослужбовців (у Збройних Силах України на сьогодні проходять службу близько 17 тисяч жінок, а статус учасника бойових дій отримали більш ніж 101 тисяча осіб).

На сьогодні в зоні АТО знаходиться 69 тисяч українських військовослужбовців та близько 4 тисяч працівників Служби порятунку. І для кожного з них це є суровим випробуванням власних фізичних і духовних сил, здатності активно протистояти дії екстремальних, вкрай несприятливих для життя факторів бойової обстановки.

Довге перебування людини в обстановці стрес-факторів антитерористичної операції може призвести до появи психічних розладів. Їх наявність найбільше залежатиме від інтенсивності бойового стресу й індивідуальних особливостей військовослужбовця.

Стан бойового стресу в умовах воєнних дій переживає кожен. З’являючись ще до прямого контакту з реальною вітальної загрозою, бойовий стрес триває аж до виходу із зони конфлікту. Завдяки стресовому механізму закріплюється пам’ятний слід нових емоційно-поведінкових навичок і стереотипів, які мають першочергове значення для збереження життя.

Бойовий стрес є станом дестабілізуючим, передпатологічним, який обмежує функціональні резерви організму, чим збільшує ризик дезінтеграції психічної діяльності та стійких соматовегетативних дисфункцій.

Слід зазначити, що українські психологи зіткнулися з означеною реальністю раптово, не маючи відповідної спеціалізованої підготовки. При цьому досвід зарубіжних психологів з питань переживання психотравматичних подій, який активно використовувався для розроблення шляхів психологічної допомоги постраждалим, не дав можливості вирішити усі завдання, які постали перед українськими фахівцями.

У ході практичної діяльності стало зрозумілим, що в Україні ми маємо особливу соціальну, ментальну та психологічну специфіку, яку необхідно вирізняти та враховувати. Саме за таких умов психологам-практикам та науковцям важливо було реагувати швидко, професійно та узгоджено на виклики сьогодення.

Актуальність даної колективної наукової праці обумовлена:

  • зростаючими вимогами держави й суспільства щодо ефективності роботи з ветеранами локальних військових конфліктів;
  • практично відсутніми психологічними дослідженнями впливу умов проведення антитерористичної операції на психічне здоров’я комбатантів;
  • необхідністю вдосконалення діяльності служби психологічного забезпечення Збройних Сил України, насамперед у розрізі здійснення психологічного забезпечення особового складу та психологічного супроводження його бойової діяльності.

У ході роботи над монографією авторами активно використовувалися матеріали науково-дослідної роботи «Психологічні наслідки виконання особовим складом підрозділів екстремального профілю завдань за призначенням в умовах впливу стрес-факторів підвищеної інтенсивності» (РК 0116U007012), яка активно проводиться науковцями науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології нашого Університету.

Наразі триває активна робота над підготовкою наступної наукової праці, яка буде присвячена проблемі психології військового полону…

Ключові слова: