Механізми психологічного захисту в ситуації екзистенціальної загрози

Щодня ми виконуємо безліч справ: зранку йдемо на роботу, працюємо там, ввечері робимо покупки, готуємо їжу, піклуємося про близьких, виховуємо дітей, і цей список можна перераховувати нескінченно. Також щодня ми стикаємося з різними життєвими труднощами: конфлікти з оточуючими, погане самопочуття, хвороба, нездійснені бажання, тощо. Все це викликає непомітну але досить впливову «моральну втому», яка впливає на загальне функціонування організму в цілому.

Щоб всі ці життєві труднощі не завдавали шкоди нашій особистості до роботи приступає система механізмів психологічного захисту, які не дають несприятливим факторам впливати на наш емоційний стан. Як правило механізми захисту не контролюються свідомістю, але в більшості випадків змінюють нормальний ритм її функціонування.

Незважаючи на те, що механізми психологічного захисту вивчаються досить давно й досі не існує чіткої загальної картини їх функціонування в структурі особистості, в різних життєвих ситуацій, у тому ж числі й ситуацій екзистенціальної загрози. Тож, можна сказати, що система психологічного захисту особистості не до кінця вивчена, і ще існує величезний простір для досліджень.

На сьогодні існує безліч робіт присвячених екзистенціальним страхам та тривозі, та особливостям життя людини з такими страхами. Наприклад, у статті Д. О. Леонтьєва «Екзистенціональна тривога і як з нею боротися» говориться про дві групи життєвих ситуацій які можна віднести до екзистенціальних. Також, у статті йдеться про специфічний вид тривоги, екзистенціальна тривога, яка властива лише людині. Цей вид тривоги Д. О. Леонтьєв пов’язує з свідомістю, з усвідомленням особистістю своєї неминучої смерті. В статті говориться, що така специфічна тривога не дає повному продуктивному розвитку особистості, що викликає потребу психокорекційної роботи.

Ю. В. Щербатих у своїй книзі «Избавиться от страха? Это просто!» цілий розділ присвятив розгляду екзистенціальних страхів. Він виділяє чотири основні види екзистенціальних страхів: страх перед простором, страх перед часом, страх перед життям, страх перед собою. Описує відмінності протікання таких страхів в людині та пропонує свої методи їх подолання.
В своїй дослідницькій роботі Субботіна Л. Ю. «Структурно-функциональная организация психологической защиты личности» [5] розглядає використання механізмів психологічного захисту різними за професійною спрямованістю групами людей. В її роботі також говориться про використання механізмів психологічного захисту різними особистостями, в залежності від їх особистісних структур та професійних особливостей.

Висвітлити проблему використання механізмів психологічного захисту в ситуації екзистенціальної загрози.
Кожного дня, а якщо бути більш точними, кожної хвилини в нашому організмі відбуваються незворотні процеси, які так чи інакше приведуть до єдиного кінцевого результату – смерті. Цього результату не можна уникнути, змінити та відстрочити. Рано чи пізно, але це все ж таки відбудеться. Цей, напевно, найзагадковіший елемент існування людини завжди був і залишається предметом для постійних досліджень з боку вчених, і об’єктом багатьох роздумів самої людини. Стикнувшись з явищем смерті живих істот ще в дитинстві роздуми про саму смерть не залишають нас протягом усього життя. Так чи інакше ми міркуємо про неї і прагнемо підготувати себе до смерті близьких, та й власної смерті також.

Такі роздуми про смерть не лише супроводжують нас протягом життя, а й інколи заважають та завдають шкоди повноцінному існуванню. Постійні думки та переживання щодо смерті породжують в людині тривогу та відчуття страху, що й не дає їй повноцінно розвиватися. До того ж, кожного дня ми отримуємо інформацію, що пов’язана зі смертю: з самого ранку у новинах ми чуємо про смерть відомого актора, політика, дослідника, тощо; про надзвичайні ситуації, які сталися за добу; про захоплення заручників; дорожньо-транспортні пригоди й інше. По дорозі на роботу ми можемо стати свідком загибелі живої істоти. І зрештою - саме старіння тіла, й сама старість нагадує нам про неминучість кінця існування. Все це так чи інакше пригнічує нас і підживлює відчуття тривоги та страху.

Безпосередньо однією з найнебезпечніших і найтравмуючих ситуацій у житті людини є - надзвичайні ситуації. Вони не лише забирають життя у багатьох людей одночасно, а й заганяють багатьох людей в стан журби, постійного страждання, болю, нічних кошмарів, страхів та тривог. Після будь-якої надзвичайної ситуацій, великої аварій, катастрофи, стихійного лиха протягом довгого часу серед настрою населення можна виявити ознаки пригніченого стану (занепокоєння, біль, журба, емоційне виснаження, безсоння, тощо). Тож, надзвичайні ситуації не лише впливають на емоційний стан «своїх головних героїв», тобто учасників подій, а й на стан усього суспільства в цілому. В загальному сенсі у настрою населення можна виділити етапи переживання втрати, притаманні особистості, яка втратила близьку людину.

Якщо небезпечні фактори існування так сильно впливають на загальний стан населення, то виникає питання: що ж відбувається з особистістю, яка часто потрапляє у надзвичайні ситуації? Якими шляхами вона захищає себе від впливу потенційно небезпечних факторів життя та діяльності?

Розпочати пошук відповідей на ці питання пропоную з визначення ситуації реальної загрози існування особистості. Зазвичай всі існуючі ситуації прямої чи опосередкованої та потенційної загрози життю та діяльності людини називають ситуаціями екзистенціальної загрози.

Термін «екзистенціальна загроза» (англ. existential threat) став широко вживатися у дослідженнях в області безпеки під впливом робіт О. Вевера і Б. Бузана. Тож, в загальному сенсі екзистенціальна загроза - це загроза, яка ставить під сумнів подальше існування об'єкту в його якісно ціннісному стані, тим самим, вимагаючи прийняття невідкладних, надзвичайних заходів, які можуть врятувати об'єкт від загибелі. [1]

Леонтьєв Д. О. у своїх роботах говорить, що існує щонайменше дві групи ситуацій в житті людини де не спрацьовує жоден з традиційних підходів до їх вирішення:

Перші - це ситуації кризи, життєвого краху, коли руйнуються структури, що сформувалися в життєвому досвіді, і будь-які чіткі вказівки й орієнтири, як діяти в цьому світі, практично не спрацьовують. Це ситуації, пов'язані з втратами, смертю близьких, соціальними катаклізмами. З ними доводиться постійно стикатися тим, хто працює з постраждалими, їх родичами, біженцями, мігрантами, тощо, а також спеціалістам ризиконебезпечних професій. Всі рейки, якими життя котилося раніше, покручені, зруйновані, і людина виявляється ніби однією у чистому полі. Їй треба починати жити «з чистого листа», а вона до цього не готова і не розуміє, що їй робити. [4]

Друга група ситуацій, в яких всі традиційні психологічні підходи теж не працюють, - це ситуації зворотного порядку, коли все чудово, людина досягла повного благополуччя, успіхів, але, тим не менш, не задоволена. Вона виходить за межі всіх тих сил, які на неї діють, і хоче чогось більшого, іншого. [4] Такі ситуації також загрожують особистості, її само актуалізації та внутрішньому розвитку.

Тож, основними факторами які відрізняють ситуації екзистенціальної загрози від інших ситуацій у житті людини є - їх незвичність, специфічність, новизна, і те, що сама особистість не знає як їй діяти.

В загальному вигляді всі ситуації екзистенціальної загрози можна розділити на дві групи – ситуації реальної загрози, та ситуації уявної загрози, які в свою чергу складаються з декількох підгруп.

Класифікація ситуацій екзистенціальної загрози
 

Уявні ситуації Реальні ситуації
Ситуації, що пов’язані з абстрактною (вигаданою) загрозою, або екзистенціальними страхами. Ситуації, що пов’язані з реально існуючими факторами загрози існування людини.
Ситуації, що пов’язані зі страхом простору (відкритого, замкнутого, темряви); Надзвичайні ситуації (аварії, катастрофи, ДТП, стихійні лиха, тощо);
Ситуації, що пов’язані зі страхом перед часом (майбутнього, смерті); Ситуації, що пов’язані зі здоров’ям особистості;
Ситуації, що пов’язані зі страхом перед життям (незрозумілим, таємничим, безглуздістю самого життя); Втрата (смерть) близької і значимої людини;
Ситуації, що пов’язані зі страхом перед собою (втрата контролю над собою, божевілля). Ситуації, що пов’язані з особистісним становленням в соціумі (втрата роботи, великі конфлікти, розірвання шлюбу, тощо)

Розглянемо всі виділені ситуації екзистенціальної загрози більш детально. Почнемо з уявних ситуації загрози. Саме існування людини в матеріальному світі та усвідомлення скінченності свого існування викликає появлення особливого виду страхів у людини – екзистенціальні страхи, які також запускають у дію систему психологічного захисту особистості.
Екзистенціальні страхи - це особлива група страхів, які пов'язані не з якимись конкретними життєвими подіями певного індивіда, а із самою сутністю існування людини [6]. Тому дані страхи володіють рядом особливостей:

  • Вони в тій чи іншій мірі притаманні всім людям;
  • Вони заховані в глибині підсвідомості і тому не завжди усвідомлюються людиною;
  • Через свою глибинність і неконкретність вони не піддаються повному викоріненню.

Це, так би мовити, їх негативні сторони, які так чи інакше впливають на стиль життя, працездатність та самореалізацію людини в суспільстві. Високий рівень діяльності цих страхів не дає особистості гармонійно розвиватися.

Але, є і позитивні моменти в екзистенціальних страхах:

  • З цими страхами можна довго жити, не відчуваючи їх негативного впливу;
  • Їх можна значно зменшити прийомами раціональної або поведінкової терапії, знизивши їх рівень до прийнятних величин [3].

Страх перед простором може приймати різні форми, з яких основними є страх перед замкненим або відкритим простором і страх темряви. В сутність людини закладено дві протилежні тенденції, або спрямованості: прагнення до дослідження усього нового та непізнаного, і страх перед недослідженим. Гармонійне співіснування цих двох спрямованостей особистості дозволяє вивчати нові об’єкти, забезпечивши собі більш менш безпечні умови дослідження.

Страх перед часом може приймати форму страху перед незнанням майбутнього і страху перед смертю. Страх перед неминучістю і невблаганністю часу може приймати різні форми. У відносно «м'якому» вигляді - це страх перед невідомістю, яка чекає нас попереду. Це почуття зазвичай вщухає при звичному спосіб життя, і загострюється в екстремальних ситуаціях війни, бізнесу або хвороби. Більш неприємною формою страху перед невблаганністю часу є страх смерті - почуття, яке в повній мірі властиве тільки людям. Можна навіть сказати, що цей страх є платою за здатність людини прогнозувати своє життя і будувати плани на майбутнє.

Страх перед життям може приймати форму страху перед незрозумілістю і величезністю навколишнього світу, в якому доводиться жити, страху перед таємничими і загадковими явищами, а також страху перед безглуздістю життя. Лише людина серед всіх існуючих живих істот на Землі прагне пояснити всі явища з наукової точки зору, як кажуть «розкласти все по поличках» і коли це не виходе, то виникає відчуття тривоги, або страху перед незрозумілими речами. Напевно, кожна людина в своєму житті задається питанням: Який сенс самого життя? І не знайшовши чіткої відповіді людину охоплюють негативні емоції, які впливають на різні сторони її життя.

Страх перед собою може приймати різні форми: нерозуміння себе, своїх підсвідомих думок, страх перед своїми можливими вчинками або страху втратити контроль над собою, зійти з розуму. Як не дивно, але найменш вивченим для людини протягом життя залишається власний внутрішній світ. З цим фактом інколи досить важко миритися, адже ми не розуміємо хто ми є насправді, чого саме можна від нас самих очікувати, й в деяких життєвих ситуаціях ми лякаємося власної сутності, своїх думок, або поведінки. Виходе, що ми можемо вивчити та зрозуміти закономірності життя Всесвіту, а не самих себе.
З реальними ситуаціями загрози значно проще, їх умови так чи інакше ставлять під загрозу існування людини як живого організму.
Будь-яка надзвичайна ситуація не лише одночасно забирає життя у багатьох людей, а й ставить під загрозу житті багатьох інших людей (працівників рятувальної служби, правоохоронної, медичної, родичів постраждалих, тощо), адже якийсь час вони знаходяться в осередку лиха. Також, деякі надзвичайні ситуації залишають «душевні» рани в серцях усього населення в цілому.

Ситуації, що пов’язані зі здоров’ям особистості також приносять безліч негативних емоцій як самій людині так і її оточенню.

Втрата (смерть) близької людини напевно ніколи не стане звичною справою в житті особистості, вона також наносить болісний відбиток на емоційний стан людини, а й інколи зовсім міняє весь уклад життя.

Ситуації, що пов’язані з особистісним становленням в соціумі. Так як людина є соціальною істотою, то його стереотипи та закони завжди будуть впливати на її внутрішній світ. Негаразди в плані соціального становлення особистості можуть означати для неї смерть, як об’єкта суспільного життя.

В будь-якій новій, незвичній для особистості ситуацій, а тим паче коли людина, навіть несвідомо, розцінює її як загрозливу, виникає відчуття тривоги, або страху, які запускають у дію систему психологічного захисту людини. Розпишемо механізм запуску діяльності системи психологічного захисту особистості в ситуації екзистенціальної загрози:

  • Поява стимулу, що розцінюється як загрозливий. Невід’ємною часткою життя кожного соціального індивіда є різноманітні обставини зовнішнього та внутрішнього середовища. В певний час життєвого шляху вони викликають внутрішні протиріччя, відчуття фрустрації, незадоволеності, тривоги, страху, породжують внутрішньоособистісні конфлікти, тощо. Виникнення таких негативних відчуттів залежить, як уже говорилося раніше, від життєвого досвіду, індивідуальних особливостей, вроджених задатків та інших компонентів особистості. Але зазвичай такі відчуття виникають в ситуаціях, які вимагають від особистості активації всіх можливих адаптаційних ресурсів, а також в ситуаціях внутрішнього протиріччя між бажаннями та соціальними нормами. Коли особистість, навіть несвідомо, розцінює обставини зовнішньої або внутрішньої ситуації, як реальну або уявну загрозу для себе, то вона, ситуація, стає стимулом-загрозою;
  • Виникнення стану тривоги, або страху. Несвідомо розцінивши обставини зовнішнього світу, як загрозливі виникає відчуття тривоги. Тривала неможливість вирішити конфліктну ситуацію, та усунути дію фактору, що викликав негативні емоції також приводе до появи тривоги, яка й запускає весь механізм психологічного захисту особистості. Про цей компонент ми детально поговоримо в наступному підрозділі;
  • Включення системи психологічного захисту особистості. Цей компонент розпочинає свою дію з метою усунення негативних відчуттів тривоги, або хоча б знизити рівень її дії. В цей час в особистості розпочинається активна, або пасивна дія психічних процесів, які прагнуть знизити дію факторів, що викликали тривогу;
  • Визначення домінуючого механізму захисту. Вибір використання того чи іншого механізму захисту залежить від трьох основних факторів: особливостей особистості, її життєвого досвіду та обставин самої ситуації загрози. Кожен індивід використовує певний захист. У кожної конкретної людини можна виділити домінуючі механізми, тобто ті які вона зазвичай використовує, та допоміжні механізми;
  • Формування захисної поведінкової моделі. Обравши певний вид захисту особистість будує свою поведінку з урахуванням характерних особливостей протікання даного механізму;
  • Оцінка ступеня адаптації. Для перевірки результативності дії обраного механізму захисту відбувається оцінка ступеня адаптації до ситуації, що склалася. Якщо обрана стратегія поведінки є результативною, то з суб’єкта знімаються всі негативні переживання, та процес адаптації є позитивним. Якщо обраний захист не несе необхідного полегшення, то це приводе до дезадаптації та дезорганізації поведінки;
  • Корегування моделі поведінки. Після оцінки своїх «затрат» та отриманого ступеня адаптації, особистість може змінити свою стратегію поведінки, для отримання більш гарного результату. Якщо обрана стратегія поведінки не була досить результативною та завчасно не відкоригована, то це може привести до отримання психологічної травми;
  • Зняття відчуття тривоги, страху та інших негативних емоцій. Отриманий позитивний результат своїх дій, або вирішення внутрішньоособистісного конфлікту, зниження тривоги, страху, та зникнення інших неприємних відчуттів свідчить про ефективність обраного захисту;
  • Затухання роботи психологічного захисту. Пройшовши весь цей складний шлях особистість наче з іншого боку починає дивитися на всі обставини ситуації. Їх нова поява не є для людиною такою загрозою, як вперше. Особистість стає більш адаптивною.

Головною метою функціонування механізмів психологічного захисту особистості в будь-яких ситуаціях реальної або уявної загрози є зниження негативних емоційних переживань.

Як не дивно, але в ситуаціях реальної загрози, так званій екстремальній ситуації майже вся поведінка людини, як свідомої істоти, зводиться до несвідомих патернів виживання – інстинкту самозбереження. Напевно, на основі цього інстинкту і будується вся система психологічного захисту, яка дозволяє вижити людині не лише в небезпечних умовах існування в матеріальному світі, а й в умовах постійного розвитку соціуму.

автор - Тітаренко Д.С.

Список літератури

  1. Аксюченко Г. В. Иммиграционная политика Великобритании в условиях глобализации: теория, дискурс, практика: диссертация ... кандидата политических наук: 23.00.02 / Аксюченко Глеб Валерьевич. - Нижний Новгород, 2007. - 225 с.
  2. Грановская Р. М. Психологическая защита / Рада Михайловна Грановская. – СПб.: Речь, 2007. – 476 с.
  3. Ирвин Я. Экзистенциальная психотерапия / Ирвин Ялом ; [пер. с англ. Т. С. Драбкина]. - Москва: РИМИС, - 2008. - 604 с.
  4. Леонтьев Д. А. Экзистенциальная тревога и как с ней не бороться / Д. А. Леонтьев // Московский психотерапевтический журнал. – 2003. - №2. – С. 107-119.
  5. Субботина Л. Ю. Структурно-функциональная организация психологической защиты личности: диссертация… доктора психол наук: 19.00.03/ Лариса Юрьевна Субботина. – Москва. РГБ, 2007. – 283с.
  6. 6. Щербатых Ю.В. Избавиться от страха? Это просто! / Щербатых Ю.В. – М: ЭКСМО, 2006. - 256 с.
Ключові слова: