Патронат малюка

Вже п’ять років поспіль українські журналісти слідкують за долею Робінзона. Детально і змістовно описане його життя в відомчому журналі МНС «Надзвичайна ситуація» (№4, 2007 рік). Як відомо, Геннадій Ляхов живе в землянці вже 15 років. Він отримав інвалідність після Чорнобиля, щоб вижити покинув квартиру в місті та... пішов під землю.

У землянці, на березі Печенізького водосховища (Харківська область), він знайшов для себе „райський куточок” та почав одужувати. Ліс та свіже повітря подарували йому нове життя. Біля землянки одного дня він зустрів свою любов – Золоту Рибку, як він її називав.

15 серпня 2008 року ліквідатор Ляхов, на 45-му році життя, вперше став батьком. Малюка полюбив одразу. Зараз Геннадій для свого сина і батько, і мати, і вихователь. Але доля розпорядилася так, що батько вимушений був виховувати сина сам.

Провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології Лєбєдєва С.Ю. виїхала до місця проживання Г. Ляхова для встановлення доцільності надання необхідної психологічної допомоги як батькові, так і його малолітньому сину.

15 серпня 2010 року малюку виповнилося 2 роки.

В господарстві 47-річного чоловіка - все - від качок і коней, до авто, електрогенератора, каналізації та DVD. Незважаючи на таку «земляну» цивілізацію, жінка не схотіла залишатись жити в лісі. Сьогодні Геннадій виховує Євгена сам і віддавати його не збирається нікому. Каже - свого часу виховав брата та племінника, тож досвід має. Крім, того навіть в лісі є свої помічники - собака на прізвисько Нора.

- Здесь, в лесу, мы сказки читаем. Книжки, можем два раза одну и ту же книжку - прочитаю, а он - ещё раз сначала. У меня же много работы и он как-то самостоятельно гуляет по лесу. Вот с Норой - они пол леса могут обойти вдвоём. Как прозевал - по всему лесу бегаешь. Чтоб найти Женьку - нужно позвать Нору. Нора бежит и Женька за ней, - каже Геннадій.

Андрій - брат Геннадія з Росії, приїздить з родиною кілька разів на рік. Каже - Євген тут забезпечений всім необхідним, принаймні до трьох років.

- Пока ребёнок маленький, а там пусть сам думает, что в дальнейшем. Конечно, ребёнку нужно и в садик и учить нужно, и не будет же он всё время жить здесь,в лесу, в землянке, - розмірковує брат Геннадія.

За словами Геннадія - син майже не хворіє. Лише взимку підчепив простуду від дитини друзів, які приїздили у гості. Лікарі кажуть - в дитини міцний імунітет. А на думку психолога СвітланиЛєбєдєвої - дитині краще там де її люблять, тож підстав забирати хлопчика з лісу немає.

- Візуальна діагностика вказує на те, що психологічної допомоги дитина не потребує. Розвиток Жені відповідає його віку. При проведенні гри було зафіксовано ставлення дитини до навколишньої дійсності, до інших, до самого себе. Під час гри у Жені проявилася автономність, прагнення робити самостійно свій вибір. Дані мого спостереження показують, що його рідний батько вчить добру, довірі, з любов'ю ставиться до тварин, до природи. Об'єктивних передумов, з боку психології, на сьогодні не існує для того, щоб у батька забрати маленького сина, - констатує Світлана Лєбєдєва, провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології Національного університету цивільного захистуУкраїни, майор служби цивільного захисту.

Світлана Лєбєдєва бере Євгена під свій особистий психологічний патронат. У землянці Ляхових екстремальний психолог відтепер буде частим гостем. Протягом чотрирьох років Світлана Юріївна доглядатиме за хлопчиною. Батько малюка дав на це свою згоду, бо від влучних порад професійної людини не відказується і до виховання сина ставиться серйозно. Геннадій каже, що вже планує майбутнє сина. Коли Євгену виповниться шість рочків - він піде у селищну школу. Батько також подбав про спадок дитини. Коли син подорослішає - йому дістанеться частина помешкання матері, в якому він прописаний. А також дім, який планує збудувати Геннадій.

Майже півроку надають психологічну допомогу дворічному малюку, що живе на березі Печенізького водосховища у землянці із 47-річним батьком, практичні психологи Національного університету цивільного захисту України. Провідний науковий співробітник лабораторії екстремальної та кризової психології навчального закладу майор служби цивільного захисту Світлана Лєбєдєва уже декілька разів побувала у родині «робінзонів»: саме 15 серпня маленькому Євгенові виповнилось 2 роки.

«Психологічний стан маленького Євгена, - говорить Світлана Лєбєдєва, - цілком відповідає його віку. Після візуального обстеження та сумісної гри було виявлено, що дитина є активною, проявляє певну самостійність. Відразу впадають в око надзвичайно теплі стосунки між батьком та сином. Як відомо, діти у цьому віці не кривдять душею – вони досить відверті. Наш Євген – не виняток. Це було визначено спочатку. До речі, приємним моментом наших стосунків із незвичайною родиною є те, що від слушних порад фахівців батько не відмовляється. А це говорить про серйозне ставлення до виховання своєї дитини».

Із днем народження маленького Євгена вітало керівництво Національного вишу МНС, подарувавши йому пожежне міні авто, а також різноманітні розвиваючі ігри. Наступний візит майор Лєбєдєва планує здійснити восени. Там на неї вже з цього дня чекатиме маленький підопічний…