Психологічна допомога родинам загиблих альпіністів
На початку червня десять альпіністів, серед яких були шість громадян України, вирушили підкорювати восьмитисячник Нанга-Парбат, розташований в контрольованій Пакистаном території Кашміру.
У ніч з 22 на 23 червня 2013 року на базовий табір спортсменів напали бойовики. Нападники розстріляли десять чоловік з різних експедицій. На жаль, серед загиблих були і троє харківських альпіністів: Ігор Свергун, Бадаві Кашаев та Дмитро Коняєв.
Трагедія сталася в регіоні Гілгіт-Балтистан, який, до недавнього часу, вважався однією з найбільш безпечних областей Пакистану.
В ніч з 27 на 28 червня 2013 р. у харківському аеропорту зібралися близькі та рідні загиблих альпіністів, щоб зустріти літак військово-повітряних сил Пакистану.
На виконання доручення ДСНС України та ректора Національного університету цивільного захисту України та з метою надання екстреної психологічної допомоги родинам загиблих альпіністів близько о півночі до VIP терміналу харківського аеропорту прибули фахівці науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології НУЦЗУ капітан сл.цз. Овсяннікова Я.О. та капітан сл.цз. Оніщенко Н.В.
Спільно з фахівцями-психологами ГУ ДСНС України в Харківській області та лікарями швидкої медичної допомоги був налагоджений психологічний контакт з родичами та друзями загиблих альпіністів, організована співпраця зі ЗМІ та представниками міської державної адміністрації Харкова.
Найбільш повну та вкрай корисну для організації подальшої психологічної роботи інформацію щодо родин загиблих надали президент харківського альпклубу Копійка Г.В. та його дружина Світлана.
Більшу частину часу очікування літака родичі загиблих ніяких гострих психічних реакцій не демонстрували, - спостерігались лише тихий плач та ознаки надсильного виснаження. Тільки під час прильоту борту з Пакистану у деяких з тих, хто його очікував, фіксувалися збудження та стурбованість.
Спостереження фахівців лабораторії за поведінкою близьких та рідних загиблих дозволили констатувати, що більшість з тих, хто очікував на приліт пакистанського літака, тривалий час знаходились під дією заспокійливих лікарських засобів. Такий психічний стан людей вимагав від фахівців-психологів не активних дій, а, перш за все, використання так званого методу «включене спостереження», метою якого було швидке виявлення осіб, потребуючих негайної медичної допомоги.
Одночасно, науковцями лабораторії виявлялися «найбільш адекватні» в цій ситуації знайомі родичів загиблих, з якими проводилося психологічне консультування стосовно перебігу переживання горя жінками та дітьми загиблих, роз’яснювалися основні фази та стадії горювання, надавалися рекомендації щодо психологічної підтримки осіб з близького оточення загиблих.
Проведена фахівцями науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології робота дозволила попередити виникнення різноманітних некерованих поведінкових дій з боку вбитих горем втрати рідних та близьких загиблих альпіністів.
