Особливості роботи психологів Служби порятунку в осередку надзвичайної ситуації

В останні роки в нашій країні, на жаль, словосполучення «надзвичайна ситуація» стає все більш поширеним. Кількість людей, які потребують допомоги, в тому числі і екстреної психологічної допомоги, відповідно теж зростає.

На даному етапі розвитку нашого суспільства серед усіх існуючих державних структур, ДСНС України є єдиною структурою, на яку державою покладено завдання психологічного захисту населення.

А чи є відмінності в роботі екстремальних психологів? А чим відрізняється робота психолога ДСНС під час психологічного захисту потерпілих або їх родичами при ліквідації наслідків надзвичайної ситуації?

Я коротко спробую відповісти на ці питання. Робота психологів нашого міністерства (я маю на увазі ДСНС) під час надання екстреної психологічної допомоги має свої особливості.

Психологічна допомога людям, які її не просять.

У спокійній ситуації, при так званому нормальному перебігу життя, якщо людина звертається за допомогою до психолога, то він робить це усвідомлено, він готовий до того, щоб розповісти свою проблему психолога і отримати від нього допомогу.

У надзвичайній же ситуації люди зазвичай не шукають психологів, щоб отримати від них підтримку. Не можна говорити, що люди не хочуть отримувати психологічну допомогу. Ні. Просто вони в цій ситуації не замислюються над питаннями збереження своєї психіки.

Саме це вимагає від психологів, які працюють в осередку надзвичайної ситуації, умінь і навичок встановлення психологічного контакту з людиною або групою людей, які знаходяться в стані розгубленості, горя, страху, тобто в стані крайнього емоційного напруження.

Також на перше місце в даному випадку виходить вміння надавати психологічну допомогу тим, хто її практично не вимагає, як би нав'язуючи її. Робити це необхідно дуже тактовно і одночасно наполегливо, що також вимагає деякої спеціальної підготовки.

Робота з людьми, які відчувають виключно негативні емоції.

Як показує досвід надання психологічної допомоги населенню при надзвичайній ситуації, необхідно враховувати і стан людей, які знаходяться в осередку виникнення цієї ситуації або в безпосередній близькості від неї.

Ніколи екстремальний психолог не скаже людині «не плач, заспокойся». Є такий вислів: «У плачі згорає горе». Цей вислів відображає в якійсь мірі одну з особливостей надання екстреної психологічної допомоги при виникненні надзвичайної ситуації.

В осередку люди зазвичай знаходяться в стані сильного емоційного напруження, в стресових станах, що переходять в афективні. Багато хто не може адекватно сприймати те, що відбувається, у деяких спостерігаються короткочасні втрати свідомості. Психолог змушений приймати на себе крім горя ще й спалахи агресивності проти влади, яка допустила виникнення цієї надзвичайної ситуації.

Такий стан людей накладає відбиток на поведінку самого психолога, змушуючи його постійно шукати індивідуальний підхід до кожного, причому робити це треба досить швидко. Не можна не сказати і про те, що психологи через дуже нетривалий час перебування в епіцентрі негативних емоцій великої сили самі починають відчувати такі ж емоції, адже без співпереживання робота буде вкрай неефективна.

Обмежений час для проведення діагностики, так як вся робота здійснюється в стислі терміни.

Для надання ефективної допомоги постраждалим, необхідно дуже швидко визначати емоційний стан конкретної людини, його загальний стан. Це не дає можливості використовувати звичний психологічний інструментарій, змушуючи психологів використовувати практично тільки візуальну діагностику.

У деяких ситуаціях, серед постраждалих або їхніх родичів з'являються люди з суїцидальними проявами, що змушує негайного реагування з боку психологів, які працюють у осередку. Наприклад, молода жінка під час оголошення списків дізналася, що її чоловік загинув. У неї почалася істерика і демонстрація суїцидальних намірів. І тільки швидка реакція психологів ДСНС, їх знання і підготовленість до такого повороту подій допомогла уникнути трагедії.

Робота серед великої маси людей.

Коли відбувається надзвичайна ситуація, пов'язана із загибеллю або пораненням людей, то родичі або самі постраждалі спонтанно утворюють хаотичну групу. Ця група може складатися з досить великої кількості людей, які очікують результатів проведення аварійно-рятувальних робіт. Іноді чисельність такої групи може досягати декількох сотень.

Причому в деяких ситуаціях, таких великих груп може бути декілька (наприклад, при стихійних лихах, коли постраждало населення кількох населених пунктів - це повінь в областях західної України, підтоплення в Новій Одесі, смерч на Волині). У такій ситуації психологи повинні бути готові виконувати свою роботу на очах у великої кількості людей, надаючи при цьому як індивідуальну, так і групову психологічну допомогу.

Знаходження в тісному контакті з людьми протягом доби.

Часовий інтервал безперервного перебування з постраждалими, їхніми родичами зазвичай становить приблизно 3 доби. Психолог знаходиться поруч з тими, хто очікує результатів аварійно-рятувальних робіт, так би мовити «з ранку і до ранку», адже часто люди не йдуть додому, чекаючи результатів рятувальних робіт. А все це в свою чергу, накладає свої особливості, на деяких я б хотів загострити вашу увагу:

Психологи повинні утримуватися від прийому їжі на очах у постраждалих та їхніх родичів. Як показує наш досвід, прийом їжі на очах у постраждалих різко знижує ефективність діяльності психологів, викликаючи тільки негативні реакції у постраждалих. Для вирішення цієї проблеми нашою лабораторією розроблені ряд пропозицій, які знайшли розуміння і в керівництві нашого міністерства.

Психологи не повинні дозволяти собі виражати емоції. Цей пункт накладає вищі вимоги до сформованості у психолога адекватної копінг-поведінки, адже перебування і робота в осередку надзвичайної ситуації відбувається при постійному впливі на психолога дуже сильних негативних емоцій. Як приклад можна навести ситуацію впізнання в морзі батьками тіла своєї дитини.

Психолог повинен вміти адекватно будувати відносини з родичами. Іноді зневірені родичі починають вживати спиртні напої, пропонуючи психологу приєднатися до них.

Треба мати певну екіпіровку, яка дозволяє надавати екстрену психологічну допомогу. Нашою лабораторією розроблений і апробований на практиці певний набір предметів, який повинен бути під рукою у екстремального психолога. Цей набір отримав назву «чемодан психолога». Крім того психолог повинен своїм зовнішнім виглядом відрізнятися від усіх, хто знаходиться в осередку надзвичайної ситуації, у нього повинно бути зручне взуття, так як доводиться перебувати на ногах по 18 годин на добу.

Виконання психологом майже одночасно різних завдань протягом порівняно короткого часу.

За короткий час надання екстреної психологічної допомоги фахівець повинен знати особливості відрізняються видів психологічної роботи, і що найголовніше, швидко вміти переключатися на ці види. Перерахую найбільш типові:

психологічна підтримка під час очікування результатів рятувальних робіт.
Інформаційна терапія. Саме відсутність інформації в більшості випадків є сильнодіючим негативним фактором на постраждалих. У деяких ситуаціях наявність навіть найстрашнішої, але правдивої інформації діє благотворно на психічний стан потерпілих.
Робота з дітьми постраждалих. Як відомо, робота з дитиною носить свої особливості, адже дитина не може терпляче і довго перебувати в одному місці, у нього швидко відбувається зміна настрою, основний вид діяльності у нього - ігровий. І так далі. Тобто робота з батьками і їх дитиною, яка знаходиться поруч, мають суттєві відмінності, ігнорувати які ми не маємо права.
Психологічний супровід при проведенні впізнання тіл в морзі. Цей вид робіт передбачає свою тактику на кожному етапі проведення впізнання. Адже впізнання проводиться в кілька етапів (зазвичай їх три), і кожен етап несе своє емоційне навантаження. Як приклад, можна навести таке. У розробленій нами «валізі психолога» знаходяться одноразові гумові рукавички для роботи в морзі. Ці рукавички необхідні при проведенні впізнання безпосередньо тіл, так як іноді доторкатися до тіла родичі дозволяють тільки психологу.
Нейтралізація агресивних проявів в поведінці груп родичів загиблих. У деяких ситуаціях родичі і потерпілі, вкрай незадоволені поведінкою влади, збираються в агресивно налаштовані групи і йдуть, так би мовити, «розбиратися» з представниками тих самих властей. Дії правоохоронних органів в даному випадку мало ефективні, тому готовність психологів ДСНС до взаємодії з натовпом агресивно налаштованих родичів може запобігти соціальні потрясіння. Сюди ж входить і вміння психологів взаємодіяти з правоохоронними органами.
Психологічна допомога при проведенні обрядів поховання. Хоча це вже зазвичай виходить за рамки екстреної психологічної допомоги, але психологи ДСНС іноді залучаються до цього сумного заходу і повинні бути до нього підготовлені. Будуть психологи ДСНС брати участь в похоронних процесіях чи ні - все залежить від конкретної ситуації.

Робота під пильною увагою журналістів.

Зазвичай журналісти, намагаючись отримати «гаряченький» матеріал і абсолютно не враховуючи стан людей, знімають на фото- і теле- камери засмучених людей, використовують приховані мікрофони, записують стогони і плач родичів загиблих, намагаються брати інтерв'ю у людей, які знаходяться в стані горя. У цій ситуації будь-яке зауваження психологів викликає агресивну реакцію з боку журналістів, які своєю поведінкою привносять сум'яття в душі постраждалих і розпалюють і без того складну обстановку в осередку надзвичайної ситуації.

Також треба додати ще такий момент. Деякі не терплять, якщо хтось, як кажуть, «стоїть над душею». Не всяка людина відчуває себе комфортно, якщо при виконанні своїх обов'язків кожні її слово, рух, жест фіксується і може бути оприлюднена в засобах масової інформації. Робота «під ковпаком» змушує психологів в осередку надзвичайної ситуації мобілізовувати свої додаткові емоційні резерви.

Знаходження психолога в тактильному контакті з потерпілими протягом досить тривалого часу.

Всі ми люди, і нам не завжди приємний тактильний контакт з незнайомою людиною. Та й при повсякденній роботі психолога часто він використовує цей самий контакт? Той досвід, який ми маємо з надання психологічної допомоги при таких надзвичайних ситуаціях, як: катастрофа російського літака під Донецьком, вибух житлового будинку в Дніпропетровську, вибух на шахті ім. Засядька, катастрофа вертольоту і загибель моряків в Чорноморському підказує, що далеко не всі практичні психологи вміють правильно використовувати тілесний контакт. Надання ж екстреної психологічної допомоги дуже часто просто немислимо без такого контакту.

Але, неправильно було б говорити про цю особливість роботи екстремального психолога, замовчуючи факт культурально-національних відмінностей. Наприклад, тактильний контакт між жінкою-мусульманкою і чоловіком, не мусульманином, тим більше чужим, просто неприпустимий!

Подібного роду особливості поведінки представників різних народів, які населяють Україну, обов'язково повинні враховуватися при роботі психолога в осередку надзвичайної ситуації.

Вирішення питань, безпосередньо не пов'язаних з діяльністю психологів.

Як показує досвід ліквідацій різних надзвичайних ситуацій, фахівці психологічної служби МНС змушені вирішувати ряд завдань, які безпосередньо начебто не входять в число функціональних обов'язків психологів.

Відомо, що людина після втрати близької хоче знову і знову прийти на місце трагедії, доторкнутися до того місця, де сталася страшна і непоправна біда, покласти квіти, залишити дитячу іграшку.

Тому не випадково, що на місці трагедії в залежності від виниклої надзвичайної ситуації ми обов'язково намагаємося обладнати це місце. Будь-то пам'ятний хрест в Сухій Балці Донецької області, накриті скатертиною столи в Дніпропетровську, або створення спеціального пам'ятного знаку в Донецьку на шахті імені Засядька.

Взаємодія з представниками релігійних організацій. Тут існує ряд тонкощів, якими повинен володіти психолог, який надає екстрену психологічну допомогу. Наприклад, в який момент залучати священнослужителів, яких конфесій і т.п. Залучення священнослужителів при проведенні аварійно-рятувальних робіт в Дніпропетровську, коли обвалився будинок, було дуже до речі. Але ми відмовилися притягати священнослужителів при проведенні аварійно-рятувальних робіт в Донецьку на шахті, коли загинули одночасно 100 шахтарів.

Устаткування автобусів для перевезення постраждалих. Дуже бажано, щоб ці автобуси мали шторки на вікнах. Це дозволяє людям відгородитися в прямому сенсі від настирливих журналістів і просто роззяв. Та й в переносному сенсі шторки дозволяють відгородитися від навколишнього світу, який приніс потерпілому стільки горя.

Приклад однієї з ліквідацій наслідків надзвичайної ситуації, в якій нам довелося брати участь. Коли ми супроводжували родичів в морг, автобус зупинився навпроти відкритого і огородженого парканом майданчика, де лежали непізнані тіла в мішках. Вікна автобуса були якраз проти цього майданчика на рівні забору. Якби не було шторок на вікнах, то можна тільки собі уявити, якою вибуховою була б емоційна реакція родичів загиблих шахтарів.

Можна ще багато перераховувати, адже кожна надзвичайна ситуація відрізняється одна від одної, вимагаючи іноді вирішення найрізноманітніших питань.

Таким чином, психолог ДСНС повинен дуже багато вміти, а найголовніше робити при організації екстреної психологічної допомоги постраждалим, особливо в перші 2 доби після виникнення надзвичайної ситуації.

Психологам при виконанні своїх обов'язків в осередку надзвичайної ситуації

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

Виявляти бурхливі емоції на очах родичів, особливо сміх.

Критикувати колег на очах у постраждалих. Не завжди всі і все роблять правильно. Але зауваження в присутності потерпілих призводять до негативного ставлення до всіх психологів.

Приймати їжу на очах у родичів (жувати). За винятком випадків, коли родичі самі пропонують поїсти з ними. В цьому випадку треба вести себе відповідно до ситуації (враховувати присутність родичів інших постраждалих, час доби, час безперервної роботи з цими людьми і ін.).

Давати нездійсненні обіцянки. Наприклад, говорити: «Все буде добре!» - на очах у дружини витягли з-під завалу живого чоловіка, який на її очах через 2 хвилини після звільнення з бетонного полону помер - ( "... ви ж обіцяли !!!").

Використовувати фрази типу: «Та чого ти плачеш?».

У присутності родичів давати неперевірену інформацію.

Психологам при виконанні своїх обов'язків в осередку надзвичайної ситуації Не рекомендується:

Разом збиратися в коло і обговорювати що-небудь на очах у натовпу. У вільні хвилини, звичайно, хочеться підійти один до одного. Але, люди одягнені в форму, що збираються в коло, викликають пильний інтерес як носії будь - якої інформації, це може спровокувати панічні або агресивні прояви у натовпу.

При спілкуванні з постраждалими використовувати сонцезахисні окуляри.

Бездумно використовувати слова типу «безпека».

У момент вітання використовувати розхожі фрази типу: "Добрий день", "Добрий вечір / ранок".

Забувати про національні особливості потерпілого. Наприклад, у деяких народів не прийнято вітатися на похоронах, не можна незнайому людину не те що обіймати, а й просто доторкатися (наприклад, до жінок) та ін.

На очах у постраждалих жувати жувальну гумку.

Необхідно враховувати, що в ситуації надзвичайної ситуації потерпілі та їхні родичі перебувають в стані сильного емоційного напруження, в ситуації "зміненої свідомості". Тому зазначені правила при роботі психологів в осередку надзвичайної ситуації допомагають уникнути помилок.